3 грудня світ відзначає Міжнародний день людей з інвалідністю. Цей день не є святом. Мета, заради якої цей день був проголошений, – це привернення суспільної уваги до проблем людей з інвалідністю, нагадування людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства – людей із інвалідністю. Проте, інвалідність – це не тільки питання реабілітації або соціального забезпечення. Це питання прав людей з інвалідністю і це стає вирішальним фактором, коли мова заходить про те, які заходи потрібні, щоб люди з інвалідністю стали повноцінними громадянами своєї країни. Наприклад, в Україні людям на інвалідних візках взагалі відмовлено у суспільній діяльності, зважаючи на велику кількість фізичних бар'єрів, відсутність спеціально обладнаного транспорту, в'їздів у будівлі, ліфтів та місць громадського користування. Та найголовніше те, що більшість членів суспільства не диференціюють людей з інвалідністю за статевими ознаками.

Гендерні аспекти переживання людиною інвалідності, проблема захисту прав, гідності і благополуччя людей з інвалідністю стали темою практичних занять з «Гендерно чутливої соціальної роботи» у студентів 0025-стн та 0026-стн групах (викладач – к.п.н., доц. Гончаренко О.В.). Наразі проблема гендерного підходу до соціальної роботи з чоловіками і жінками, які мають інвалідність, є доволі актуальною, бо кожного дня вони стикаються з дискримінацією в соціальній, економічній та інших сферах суспільного життя. Майбутні соціальні працівники мають враховувати, що інвалідність і стать в сукупності, а не окремо, впливають на становище індивіда в суспільстві і певним чином оформляють його / її життєві шанси. Зокрема, жінки з інвалідністю піддаються подвійний дискримінації – при прийомі на роботу, при вступі до освітніх установ – з огляду на їх інвалідність та статеву належність.

26 листопада 2020 року в рамках проєкту «Угода», підписаного у жовтні між Сумським державним педагогічним університетом імені А. С. Макаренка (кафедра соціальної роботи і менеджменту соціокультурної діяльності) та Лебединським міським художнім музеєм імені Б. К. Руднєва, відбувся перший із цілої низки запланованих заходів – з приватної колекції доктора мистецтвознавства, доцента Валерія Панасюка було представлено виставку живопису Алли Давидової «Красиве і корисне».

Увесь світ сьогодні приділяє максимальну увагу боротьбі з пандемією коронавірусу. Проте, важливо не забувати, що, на жаль, є й інші загрози. І деякі з них більш серйозні, ніж Covid-19.

Щороку 1 грудня вся світова спільнота відзначає Всесвітній день боротьби зі СНІДом, який вперше був проголошений у 1988 році. Символом  Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом є червона стрічка, яка символізує пам’ять про людей, життя яких забрав СНІД. Також вона є символом боротьби із захворюванням і надії на те, що незабаром знайдуть ліки від «чуми XX століття». У цей день багато державних, громадських та медичних організацій у всьому світі проводять різні просвітницькі та діагностичні заходи.

Не залишився осторонь проблеми й колектив кафедри СРіМСКД. У рамках події учасники волонтерського загону «Добрі справи» (керівник – к.п.н., ст. викл. Клочко О.О.) виклали в соцмережах відповідні пости щодо проведених у місті Суми заходів, на яких медиками і представниками ВІЛ-сервісних громадських організацій обговорювалася ситуація з ВІЛ/СНІДом в області, підбивалися підсумки Європейського тижня тестування (для детального ознайомлення з матеріалом скористайтеся посиланням: https://tribuna.sumy.ua/news/u-sumah-vidbuvsya-kruglyj-stil-vsesvitnogo-dnya-borotby-zi-snidom/ )

На практичному занятті з «Соціально-психологічного консультування» (викладач – к.п.н., доц. Гончаренко О.В.) обговорювалися зі студентами 0026 групи (спеціальність «Соціальне забезпечення») масштаби поширення пандемії СНІДу у світі загалом та Україні зокрема, а також формували навики надання майбутніми фахівцями соціальної сфери консультативної допомоги з питань ВІЛ/СНІДу.

Щорічно в четверту суботу листопада в світі вшановують пам’ять про жертв голодоморів, організованих тоталітарною радянською владою в Україні у 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 роках. Найбільш трагічним з них виявися голодомор 1932-1933 рр., який стався під час сталінських репресій. У цей день традиційно проводяться різноманітні заходи для вшанування мільйонів загиблих українців. Найбільш поширеною є акція «Запали свічку», коли на підвіконня ставлять запалену свічку на згадку про жертв голодомору.

28 листопада 2020 року до загальнонаціональної акції #запали_свічку_памяті в онлайн-режимі долучилися студенти і викладачі кафедри СРіМСКД. Через пандемію коронавірусу кожен небайдужий вшанував пам’ять невинно загиблих жертв комуністичного геноциду і запалив на власному підвіконні свічку, виклавши в соцмережах відповідний пост.